Про хребет Чортки на цьому сайті написано вже стільки, що може здатися, ніби це якась центральна точка усіх Карпат 🙂 Насправді все прозаїчніше – по-перше, добирання з Івано-Франківська до більшості населених пунктів, що прилягають до даного хребта, доволі коротке, а стан дороги до більшості із цих сіл доволі хороший.
Тип маршруту: комбінований
Довжина маршруту: 12 км
Маркування: жовте - від г. Лускавець до полонини Занога, на решті маршруту - немає
Перепад висот: 480 м
Нитка маршруту:
Цього разу заїжджаємо до села Букове, відомого в першу чергу завдяки Бухтівецькому та Крапельковому водоспадам. Але вони – не єдина гідрологічна окраса цього закутку Карпат. Недалеко від в’їзду в село, біля законсервованої нафтової свердловини на доволі роз’їждженому важкою технікою майданчику, залишаємо автомобіль і повертаємо в долину потічка Свиненський. 600 метрів долиною струмка – і ми біля мальовничого водоспаду Дзвінка висотою 6 метрів. Поруч, у притоці Свиненського – менш повноводний водоспадик, прозваний капітаном Дзембронею “Дзвінчєтко”. Хай так і буде, мені подобається 🙂. А ще це місце – повноцінне царство саламандр, яких за 600 метрів подорожі долиною ми зустріли аж 7 штук, що дуже непогано як на червонокнижний вид.
Повертаємося на дорогу, рухаємося в село і після короткого підйому недалеко від спуску до Бухтівецьких водоспадів, в місці де біля дороги б’є облаштоване джерельце, звертаємо на “карпатський хайвей”, який читачам цього сайту можливо вже приївся. Так, саме той, яким ми ходили на Малиновище, на Монастирську та Бзинковачку, і до якого повертаємося знову. Дорога продовжує бути в хорошому стані і попри градієнт підйому є проїзною навіть для цивільної машини з трохи більшим кліренсом. Але ми ж сюди не поїздити прийшли, правильно? Тому рушаємо пішки вгору.
Градієнт дуже легенький, тому доволі швидко проходимо до розвилки – основна дорога різко повертає праворуч на підйом, а трохи гірша, розмита – йде прямо і ліворуч, до полонини Філяна та гори Лускавець. Йдемо ліворуч. Окремо слід відзначити рубки в цих місцях, і як це не дивно – з приємного боку. По-перше, сміття на них вичищене та впорядковане. По друге, видно насадження молодняка, і помітно що це не самовисів.Короткий підйом дорогою (трішки менше 4 км від початку маршруту – і ми на гребені хребта.
Ліворуч від нас горбочок Лускавця, праворуч – стежка хребтом. Рухаємося праворуч, насолоджуючись Горганськими краєвидами аж до самої Довбушанки (попри те, що погода нас не жаліла в цей день і декілька разів кропила рясним весняним дощем). Полонина тягнеться два кілометри, демонструючи чудові пейзажі, після чого пірнає в ліс. В певний момент дорога розділяється – одна, основна, йде праворуч вгору, щоб вийти на гребінь хребта і спуститися вже біля вершини Чорчин. Але ми були б не ми, якби не спробували іншу, ту що йде ліворуч нижче, прикинувши, що після Чорчина хребет скидає висоту до полонини Занога.
Дорога нова, місцями прямо видно роботу трелювальних тракторів. Місцями вона доволі заболочена, однак є приємним траверсом, яким ми, на жаль, не можемо насолодитися в повній мірі, оскільки ось ми по навігатору вже нижче полонини Занога, а самого виходу на полонину немає. Що ж, не вперше і не востаннє в нашому досвіді – поворот праворуч, і підйом 150 метрів в лоб на полонину.
Полонина доглянута і, видно, використовується газдами – на ній стоїть чудова хатка, альтанка, та воно і не дивно – дорога сюди абсолютно проїзна більш-менш нормальним кросовером та більш-менш умілим водієм. Верхівка Чорчина висотою 1176 метрів знаходиться в сотні метрів за колибою, а рівно навпроти за трохи більше ніж півкілометра – гора Чортка висотою 1224 м. До полонини підходить також не надто доглянута, але все-таки дорога, що йде від до вершини Горган біля полонини Кецура та далі в село Зелена.
Звідси спускаємося вниз, петляючи карпатським хайвеєм схилами Чорток. Дорога поступово зводить нас униз, і врешті сходиться з місцем, де ми повертали на полонину Філяна та вершину Лускавця. Далі – два кілометри до машини – і маршрут завершено.
Схили хребта Чортки – це місце, яке чудово підходить для мандрівок горами для початківців, які не женуться за популярними вершинами та не люблять натовпи туристів.
