Увага! Це може бути не той Горган, який ви шукаєте. Це не той Горган, на який треба ходити з Осмолоди, звіт про похід на нього – тут. Це не той Горган, який вінчає хребет Явірник. Це не Малий Горган, сусід Синяка і навіть не Кізій і не Вишківський. Тому в топонімах тут скоріше керуйтеся назвою полонини – Кецура, та хребта – Чортки.
Хребет Чортки, що тягнеться від села Гута до села Зелена – чудова місцина в серці Центральних Горган. Гора Горган, що є найвищою точкою полонини Кецура, своєю найвищою точкою 1239 метрів, по суті, відкриває довгу і майже рівну нитку хребта з боку села Зелена. Підйом із села Зелена є прекрасним маршрутом на вихідний день.
Тип маршруту: Радіальний
Довжина маршруту: 9 км (в обидві сторони)
Маркування: жовте
Перепад висот: 560 м
Нитка маршруту:
Маршрут розпочинається недалеко від центру села, де дорога від центральної траси на Бистрицю відгалужується вправо, вздовж потоку Хрепулів. Тут, за сотню метрів можна залишити машину на невеликій поляні – і вперед. За пару десятків метрів повертаємо вправо вгору і фактично йдемо хорошою грунтовою дорогою в протилежному до попереднього напрямку – назад в бік долини Бистриці-Надвірнянської. Наша задача – вийти на підйом, що рухається гребенем відрогу хребта Чортки. Ще одна петля дороги – і ми виходимо на початок підйому, який прямою дорогою, що потихеньку набирає градієнт, виводить нас до ретрансляторної вишки. Біля вишки дорога доволі заболочена, однак це незручність тільки цієї поляни – далі дорога прекрасна.
Заходимо до лісу, починаючи наступний підйом. Тут, власне, знаходиться найкрутіша частина нашого маршруту, яка, тим не менше, є доволі короткою і виводить нас вже на солідну за подоланою висотою локальну вершину – Яршиця, висотою 976 метрів.
Продовжуємо від Яршиці рух дорогою, яка поступово виположується і незабаром виводить нас на нижній фрагмент полонини Кецура, який з основною полониною з’єднує тоненький перешийок лугу, затиснутий з двох боків смерековим лісом. Звідси і відкриваються перші серйозні краєвиди на довколишні хребти – Станимир, Довбушанку, масив Братківської, вершини-сусіди Сивулі. Тут починається останній серйозний підйом на цьому маршруті.
Увага! Взимку саме тут ми наткнулися на найбільші перемети пухкого снігу на даному маршруті. Місцями ми провалювалися по пояс. Ми робили це з повним усвідомленням своїх дій. Не жартуйте з горами взимку!
Ще пара сотень метрів – і ми перед воринами (паркан з двох поперечних стовбурів смереки без штахет) полонинського господарства на Кецурі. Тут ми потихеньку піднімаємося вгору, і впираємося в другий кінець полонинського господарства на локальній вершинці під горою Горган. Тут, вже за воринами, є прекрасна велика смерека, під якою можна зробити привал та насолодитися довколишніми краєвидами.
Після перепочинку – фінальний підйом. Влітку ми не піднімалися на саму вершину, зате зимою вирішили спокутувати провину по повній – в снігу вище коліна. Підйом недовгий (600 метрів), однак в снігу він був доволі виснажливий. Тим не менше, менше години пройшло як ми вже сиділи на самій вершині. Сама вершина з одної сторони захищена лісом, з іншої – трохи зарослою полониною. Однак зі схилу, яким ми рухалися, відкриваються шикарні пейзажі на довколишні хребти Центральних Горган.
Якщо підсумувати, то цей маршрут – ідеальний похід вихідного дня у будь-який сезон. В дощові дні можуть бути проблеми з рухом нижньою дорогою та поляною біля ретрансляційної вишки, однак ці проблеми, думаю, долаються. Мінус ще одна біла пляма на карті Карпат.