Попри декілька варіантів маршрутів з Осмолоди та інших сіл долини ріки Лімниця, підйом на вершини Ігровець і Висока через полонини Плаєк та Середня залишається найпопулярнішим маршрутом серед більшості туристів. Причина банальна – село Гута, де стартує маршрут, від Івано-Франківська відділяє 60 км прекрасної дороги, яка без проблем долається за годину, напротивагу страшній (станом на 2022 рік) дорозі до Осмолоди.
Зазвичай місцем ночівлі туристів є саме полонина Середня, однак ми вибрали варіант з підйомом з вечора на пол. Плаєк, після чого зранку вирушили на Ігровець.
Тип маршруту: Кільцевий
Довжина маршруту: 21.5 км
Маркування: чорне (с. Гута - г. Ігровець), червоне (г. Ігровець - г. Висока), жовте (г. Висока - пол. Середня), синє (пол. Середня - с. Гута).
Перепад висот: 1100 м
Нитка маршруту:
Місце ночівлі: пол. Плаєк (варіант, описаний тут), пол. Середня
Ситуація з водою в місці ночівлі: пол. Плаєк - безпосередньо за 100 м від полонини є погане джерело, яке, ймовірно, влітку перетворюється в болото, оскільки вода там стає непротічною. пол. Середня - ряд джерел, розташованих рівновіддалено (200-300 м) від центру полонини.
Ситуація з дровами на місці ночівлі: Проблеми з дровами немає.
Маршрут розпочинається за селом Стара Гута, після містка через потік Кузьминець. Тут достатньо просторе місце для того, щоб залишити машину. Рухаємося дорогою далі і незабаром повертаємо вправо, чорним маркуванням рухаючись догори. Майже зразу є можливість піти вліво і, декілька разів перейшовши потік Малий Кузьминець, згодом із долини доволі крутим підйомом дійти на полонину. Ми ж ідемо маркованим маршрутом, який полого піднімається вгору і проходить в основному лісом. Ділянок із крутими схилами тут майже немає, а локальна вершинка Плаєкова Клива висотою 1076 метрів, траверсується з південного боку. Після траверсу Плаєкової Кливи та невеличкого підйому, стежка виводить вас на полонину Плаєк.
Прямо біля верхньої точки полонини відкриваються чудові краєвиди на схили Ігровця, якими буде проходити подальший підйом, та масив Сивулі, з обома вершинами Сивулі, хребтом Боревка та вершинами Гавор, Боярин і Негрова. Тут же, в кущах, є місце під палатки та вже обкладене каменем місце під багаття. Дров у лісі достатньо, оскільки місце ночівлі не дуже популярне, через дуже просту причину – влітку води тут немає. Джерело, яке знаходиться за 100 м від вершини полонини, являє собою криничку, з якої вода в літні місяці не витікає і перетворюється в стоячу. Ми відвідали це місце в травні, і болото на виході із кринички ледь пропускало воду, а в самій криничці вже накопичилося достатньо гілочок та інших фрагментів, що робили воду непрезентабельною. Тим не менше, ми спокійно зварили на цій воді чай та запарили сублімати. Однак, підозрюю, що в літні місяці тут із водою все ще гірше. Тому туристам, які йдуть сюди з Гути на ночівлю, треба брати воду з собою, а туристам, що йдуть з Середньої зворотнім машрутом, слід враховувати, що після полонини Середня вода буде вже аж біля Старої Гути.
Зранку вирушаємо на Ігровець. Весь шлях добре видно з полонини – спочатку листяним лісом рухаємося пологим підйомом, після чого починаємо набирати висоту. Далі – серпантин хвойним лісом і, через деякий час – вихід на більш рідкий хвойний ліс, що потихенько переходить в жереп.
Підйом з виходом у жереп крутішає, а по ліву сторону відкриваються чудові краєвиди на долину Кузьминця, яку обрамляють схили Ігровця, Високої та Середньої.
По дорозі також зустрічаються залишки оборонних споруд часів Першої Світової Війни, викладені із каміння. Поволі стежка виходить із жерепу, виположується і виводить нас на гребінь Ігровця, плавно доводячи до пласкої величезної вершини.
Перепочивши на вершині, продовжуємо рух на г. Висока. Минувши перемичку та піднявшись до стежкою до місця, де вона починає обходити вершину з лівої сторони, можна піти прямо на вершину. В принципі всі “підходи” до вершини, яка знаходиться за 100 м від основного маршруту, є задачею із акробатики, що включає переходи по великих каменюках з не меншими проваллями між ними. Тому тут треба бути обережним. Зрештою – ще декілька метрів – і ви на вершині, що попри солідну для Українських Карпат висоту в 1803 метри, виглядає доволі непримітно.
Спуск із Високої відбувається серпантином по жовтому маркуванню до пол. Середня. І якщо у верхній частині ця стежка ще знаходиться у відносно хорошому стані, у нижній частині сніжники та вільхові дерева, а також зсуви на стежці роблять ділянку важкопрохідною (принаймні в травні). Ймовірно ближче до літа вільхове криволісся дещо випрямляється звільняючи стежку, однак в поєднанні зі снігом прохід тут доволі поганий (що не дивно, враховуючи рельєф схилу, по якому виконаний цей серпантин). Із серпантину виходимо на райсшток, який виводить нас на пол. Середня, звідки починаємо спуск вниз.
Стежка широка та хороша, однак після спуску з полонини та пологого фрагменту райсштоку, вона перетворюється в дорогу і починає йти постійно перетинаючись із долиною річки Кузьминець. В літній час, коли потоки маловодні, не проблемою є навести переправу з каміння, щоб не мочити ноги, однак після дощу, думаю, ця річка може стати проблемною і без переходу вбрід тут не обійдеться. Всього таких переходів річки на цьому відрізку близько 5-6.
Якщо підсумовувати даний маршрут, то можна сказати, що хоч і підйом через пол. Середня на г. Висока і є популярним через добирання до точки старту, все ж те, що йдеться ніжками, набагато приємніше йдеться одним із Осмолодських маршрутів. Але, як-то кажуть, на кожен товар свій покупець. Та й може колись на бродах через потік Кузьминець нас будуть чекати місточки =)