Гора Ігровець – одна з найбільш відомих вершин Центральних Горган, третя по висоті після двох вершин Сивулі в даному масиві. На неї прокладено декілька цікавих та мальовничих маршрутів – з Гути, з долини потоку Кузьминець, з Осмолоди через гору Софера, з перевалу Боревка, з урочища Шумляче через гору Горішня Заплата та полонину Середня. Ця ж нитка маршруту пропонується туристам, які більшість цих маршрутів вже пройшли і хочуть спробувати щось нове. Даний одноденний маршрут є доволі складним по відстані та перепаду висот, але диким та безмежно цікавим. Рекомендую користуватися додатком OSMAnd, особливо на ділянці від Ризарні до хатки на Матагові
Тип маршруту: Кільцевий
Довжина маршруту: 21.6 км (без виходу на г. Висока)
Маркування: ділянка Ризарня - будиночок на Матахові: немає, далі до перевалу Боревка: червоне, далі до ур. Яла: жовте
Перепад висот: 1000 м
Нитка маршруту:
Що пішло не так? У верхній частині немаркованого серпантину, що виводить нас під хатинку на Матагові, він повністю знищений вирубкою. Потрібно користуватися навігатором.
Подорож починається від місця під кемпінг недалеко від урочища Ризарня, по дорозі до ур. Яла. Тут можна влаштувати місце для ночівлі перед походом та залишити авто. Звідси рухаємося в бік Осмолоди дорогою 800 метрів, після чого повертаємо вправо, вздовж потоку. Рух продовжується вздовж лісовозної дороги вгору, причому в нижній частині ця стежка є доволі заболоченою. Незабаром, стежка виводить до ділянки, де відбувається завантаження лісу на лісовози. Звідси дорога стає доволі сухою та зручною для руху, заходячи в долину між схилами хребта Матагів та г. Висока. Стежка починає набирати висоту, разом з тим, оголяючи масштаби вирубки, яку, щоправда, за деякою інформацією, почали засаджувати молодняком. Хоча передній план більше лякає, ніж надихає, однак поруч вже відкриваються прекрасні краєвиди центральних Горган.
Важливо зазначити, що серпантин, позначений на OSM (в тому числі, в додатку OSMAnd) в кінці підйому (перед хатинкою на хребті Матагів) уже не існує, оскільки його наскрізь пробиває трелювальна дорога. У верхній точці трелювальної дороги найпростіший варіант просування далі – це просто зрізати вгору близько сотні метрів мохом, вийшовши по навігатору та OSMAnd на ледь помітну стежку, що піднімається звідси до хатки на Матагові.
Біля притулку на Матагові можна поповнити запаси води, перепочити, та через декілька десятків метрів піднятися на гребінь хребта, вийшовши на червоне маркування. Після нещодавньої прорубки активістами, ширина стежки дозволяє без проблем рухатись нею без конфліктів з гілками в жерепі. На підйомі до найвищої точки хребта Матагів дорога робить характерний вигин, який зараз прекрасно прорізаний. Варто сказати, що прохід, що зрізає цю стежку (і в зимовий період є лавинонебезпечним) майже повністю зарослий та непомітний.
Ближче до Високої стежка вже не прочищена (станом на 2021 рік), тому рух відбувається в морі жерепу. Вузько, але бачили і приставучіші місця, якщо чесно, прохід цілком чіткий, просто слід дивитися за своїми речами і кріпити їх міцно до рюкзака, або ставити всередину. Зліва відкриваються пейзажі на масив Горішньої Заплати та гори Середня, що є найближчою вершиною до масиву на якому ми перебуваємо. Прохід жерепом по гребеню хребта виводить нас до стежки, що кам’янистим схилом обходить вершину Високої справа, відкриваючи краєвиди на горганські осипи, та на сам Ігровець.
Ближче до перемички між Високою та Ігровцем стоїть дороговказ, який при бажанні виведе вас на г. Висока висотою 1803 м, до якої 100 метрів ходу. Ну як ходу, підйому камінням по не дуже крутому, але все таки непоганому схилу. Тим не менше, даний підйом прохідний і дозволяє вам занести ще одну вершину в залік.
Ми ж рухаємося далі, до г. Ігровець, незабаром виходячи на сідло між Ігровцем та Високою, яке майже не “просідає” по перепаду висот, а тому підйом на вершину Ігровця доволі простий. Важливо сказати, що необхідно вловити момент, коли червоне маркування обходить вершину і починає скидати висоту вниз, а від нього вліво відгалужується стежка безпосередньо на вершину Ігровця. Вершина плоска і на ній є декілька турів, однак найвищу точку визначити доволі просто.
Вершина Ігровця висотою 1805 метрів – це абсолютно плоске поле, яке безпосередньо на вершині складене перемінно із каменю та скупої рослинності, а вже за декілька метрів на схилі перетворюється на густі килими ісландського моху та ягідників. На заході височіє Грофа, Паренки, Попадя, а в хорошу погоду можна побачити навіть хребет Пішконю та г. Стримба. На південному заході стримлять Сивулі та плоскою хвилею простеляється хребет Горган, який на найближчій вершині увінчує вишка. А з півночі кам’янистими схилами контрастує красуня Висока та її сусідка – Середня.
Спуск назад на марковану стежку відбувається дуже просто – скидом висоти по плоскому схилу-ягіднику в західну сторону (орієнтуйтесь на вишку на хребті Горган). Через менше ніж 200 метрів ви вийдете на чітку стежку, якою продовжуйте рух вліво. Перед вами тут і там будуть виникати вершини Сивуль, які по мірі наближення до перевалу Боревка та спуску, будуть виглядати все масивнішими.
Спуск до Ігровця доволі різкий, хоча крутих ділянок, де би покриття доставляло якісь проблеми, немає. На підході до перевалу Боревка є декілька заболочених ділянок, які можна акуратно обійти лісом, після чого ви виходите безпосередньо на полонину Боревка. Тут у вас є декілька варіантів руху – продовжити маршрут червоним маркуванням до Сивуль (із ночівлею на Боревці, або на Рущині), піднятись тим же червоним маркуванням до виходу на гребінь хребта Боревка та спуститися вниз через урочище Лопушна чорним маркуванням, або вибрати непопулярний (судячи зі стану стежки) спуск до урочища Яла через гору Подина. Для цього не доходячи до основних місць під намети, не заходячи в ліс на протилежній стороні полонини, слід різко повернути праворуч ледь помітною стежкою, і знайти жовте маркування, по якому рушити далі.
Стан стежки між 2017 та 2021 роком, коли я ходив цим маршрутом, фактично не змінився. Тому попри свій неходжений вигляд, служити вона буде довго. Стежка доволі вузька і рухається переважно смерековим лісом на схилі Ігровця, доволі плавно скидаючи висоту. Є декілька неприємних ділянок із кам’яними цикотами, де ширина стежки реально впливає на легкість руху нею, але загалом рух нею йде легко та без особливих проблем.
Ближче до г. Подина стежка перетинає потік що бере свій початок між г. Ігровець та г. Висока, і в цьому місці вона доволі заросла, однак не є розмитою.
Після перетину потоку стежка піднімається вгору та виводить нас на гребінь відрогу г. Висока, найвищою точкою на якому є гора Подина, висотою 1154 м. Звідси стежка рухається вниз гребенем (який у верхній частині доволі розбитий трелювальниками) та переходить в дорогу, що спускається спочатку смерековим, а потім буковим лісом до урочища Яла. Звідси до місця нашого старту – пара сотень метрів.
Підсумовуючи, скажу, що цей маршрут є далеко непростим та проходить стежками, де за винятком ділянки між Матаговом та Боревкою, ви можете не зустріти жодного туриста. Недоліками, безперечно, є сліди вирубок, які поза популярними маршрутами трапляються тут і там. Однак сам цей маршрут дає можливість відчути романтику диких схилів Горган, і, що цікаво – зробити кільцевий маршрут на масив вершин Висока та Ігровець, який можна завершити за день в тій самій точці, звідки він стартував.