Похід на гору Гомул цим маршрутом – це шлях для тих, хто настільки тяжко сидить “на голці” Карпат, що шукає не просто вражень, а чогось на грані зі стражданнями 🙂
P.S. Краєвидів з вершини не буде, тому що погода була нельотна… точніше льотна, в плані того, що вітер норовив здути нас кудись у прірву разом з безпросвітними хмарами.
Тип маршруту: радіальний
Довжина маршруту: 8.4 км в дві сторони
Маркування: немає
Перепад висот: 600 м
Нитка маршруту:
Попередження! На цей маршрут варто виходити тільки у разі, якщо ви досвідчений турист або йдете з досвідченим провідником. Частина маршруту проходить по дуже крутих схилах без стежки, тому існує ризик отримати травму!
Які вершини приходять вам в голову, коли говорять про Чорногору? Говерла, Петрос, Попіван… більш обізнані назвуть ще Туркул, Шпиці, Ребра, дехто навіть перелічить всі двохтисячники і згадає Менчул, якому трохи не вистачило. А чи чули ви про Гомул?
Ця вершина з солідними 1768 метрами стоїть доволі обособлено і залишається непоміченою на словах, хоча вона присутня десь поруч візуально. Йдете на Несамовите – оно він постійно супроводжує вас темним силуетом зліва. Панорама з Кострича? Ось він примикає праворуч від Шпиць на передньому плані перед основним пасмом Чорногори. Вийшли на Шпиці? Ось цей плавний горбик, до якого перебігтися перемичкою здавалося б не так і далеко (між вершинами півтора кілометра ходу).
При цьому, маршрутів на Гомул є не так багато. Точніше, їх два. Ну, півтора. Перший, який є трохи легшим, іде безпосередньо зі Шпиць і, поблукавши трохи в жерепі, виводить вас на вершину. Другий, який можна назвати маршрутом дуже умовно – це підйом із долини потоку Данцежик. Про нього і піде мова.
Розпочинається маршрут, власне із місця впадіння потоку Данцежик в Прут на дорозі із Завоєли в Заросляк. Орієнтиром може слугувати альтанка, що знаходиться напроти стежки на Маришевську – Данцежик впадає в Прут якихось 100 метрів вище по дорозі від цього місця. Перевалюємо через невеличкий горбик і спускаємося в долину потоку.
І вона шикарна. Ви рухаєтеся чудовою нерозбитою стежкою з ультраплавним набором висоти впродовж трьох кілометрів. Переходи потоку обладнані містками, шикарні ліси, відсутність слідів цивілізації – в якийсь момент можна забути що трохи більше ніж за кілометр від цього місця знаходиться гамірний базар на Заросляку, а паралельно цій стежці йде людний маршрут на Несамовите. До речі, цих три кілометри виводять вас, врешті, на поляну, якою пролягає маршрут на Несамовите, тому цю стежку можна цілком використати як частину маршруту на озеро, щоб запаркуватися не в залюдненому Заросляку і йти по набагато приємнішій стежці. Мінус – це постійна хода в лісі, а значить краєвидів майже не буде.
На початку вищезгаданої поляни, варто звернути направо, не виходячи на неї, і скелястим гребенем пройти вздовж до місця, де дуже умовна “стежка” звалюється вліво, в долину потоку. Тут варто користатися трохи OSM, трохи інтуїцією. Врешті, зійшовши до потоку, можна перейти його по товстій колоді (станом на осінь 2022), яка має достатньо гілок щоб триматися і є доволі надійною.
На іншій стороні струмка вам відкривається загублений світ. Чудовий недоторканий смерековий ліс, низ якого потопає в моху. Це місце – квінтесенція дикої природи. Однак виникає питання – що далі? Де стежка?
А її немає. З одного боку у вас потік, з іншого – стрімкий схил смерекового лісу. Вам, власне туди. Знову ж таки, користуючись OSM, інтуїцією та здоровим глуздом починаєте рух вгору. Схил тут місцями сягає крутизни 60%. Це виснажливо, тому спішити нікуди, добре що підйом такого характеру триває недовго (метрів 500). По мірі того, як ви набираєте висоту, ліс рідшає, мох змінюється травою, і ви підходите скелястих виступів, між якими просто слід знайти найменш круте місце і піднятися туди (це непроста задача).
Наступний ребус, який варто розгадати – це смуга густого молодого лісу за скелями, що включає в себе жереп, ялівець та різного роду кущі. Тут задача – якомога швидше її пересікти, знайшовши невеликі прогалини та продовжуючи рухатися по азимуту в напрямку вершини. Врешті, виходимо на гребінь Гомула, ліву сторону якого вінчає скелястий обрив. Рухаємося вздовж нього.
На жаль, погода не дозволила насолодитися всією красою цих місць, але Гомул – це природньо чудова оглядова точка, тому що з двох сторін він оточений Чорногорою, а щодо інших сторін є домінуючою висотою. Тому я впевнений, що в погожі дні тут шикарні краєвиди. З вершини можна продовжити рух до Шпиць, або спуститися тим самим шляхом.
Даний маршрут – це тест вашої сили волі, адекватної оцінки своїх сил, логіки, навиків орієнтування і руху пересічною місцевістю, а також просто вражаюча дика природа за крок від залюднених чорногірських шляхів.
P.S. Подяка моїй дружині Юлі, а також Ірі Борко, за те що фоткали доки я втикав у карту і розгадував ребуси “куди далі”.