Вершина г. Буковець-Ріцький висотою близько 1060 метрів завжди була у мене “запасним варіантом” на випадок, коли погода буде поганою, але “ломка” за горами переважить небажання пхатися кудись у негоду. Це і не дивно – два кілометри від місця, де можна залишити машину до вершини, і всього 200 метрів перепаду. Це і зіграє з читачами злий жарт, тому що фото цього разу надихати не будуть 🙂
Увага! Цей маршрут був пройдений у погоду, в яку краще в гори не пхатися! Автор усвідомлює всю ризикованість цього вчинку і закликає добре подумати і оцінити сили, засоби та погодні умови при будь-яких походах в гори взимку!
Дисклеймер. Красивих фото у цій статті немає, оскільки я публікую тільки свої фото або фото друзів, що були зі мною (з їх дозволу). А краса в той день фотографіями не передавалася =)
Тип маршруту: Радіальний
Довжина маршруту: 4 км (в обидві сторони)
Маркування: немає
Перепад висот: 200 метрів
Для прогулянки на гору Буковець-Ріцький можна вибрати два підходи – із села Річка та із села Снідавка. Обидва варіанти не надто довгі та швидше лімітуються тим, наскільки далеко вам захочеться заїжджати своїм авто. У Снідавці побита життям, але все-таки проїздна в суху (або дуже сніжну) погоду виведе вас на перевальчик. Тут дорога вправо поведе вас під хребет Ігрець, а вліво – до вершини Буковець-Ріцький.
Ми їхали сюди під час серйозного снігопаду, а тому особливо на видимість не розраховували. Піднімаємося спочатку лісом, добре протореною дорогою, однак при виході з лісу основна дорога звертає вниз, до хат, ми ж починаємо підніматися вгору, де нас вже зустрічає сніг-пухлячок, в якому ми потихенько гребемо вгору, попутно борячися з переметами. Пройшовши невеликий вигин (який можна зрізати напряму лісом), виходимо на локальне підвищення, після чого дорогою починаємо огинати ліс, що знаходиться з правого боку від нас. Дорога тут абсолютно не набирає висоту, тому думаю в безсніжні сезони рух нею – це суцільне задоволення. Пейзажів особливо не бачимо, оскільки похід проходив при доволі обмеженій видимості.
Ліс по лівій стороні закінчується, і ми виходимо на простір, де зліва видніється вишка – наша ціль. “Правильний шлях”, намальований навігатором, в даному випадку, – рух по грунтовій дорозі далі, “в обхід” вишки та підйом на неї з протилежної сторони, по гребеню хребтика.
Ми ж, оцінивши, що обхід – це метрів 600, а по прямій – від сили 150, перелазимо через канаву вздовж дороги і йдемо навпростець, проторюючи сніг, що тут вже сягав колін. Ще декілька ривків, перехід через перемет глибиною вище пояса – і ми під парканом вишки – ще один горб пустив нас до себе!
Попри всі бажання роздивитися хоч щось, ми не могли вгледіти навіть найближчих хат, хоча до них було рукою подати в плані відстані. Хоча, судячи з висоти та місць, з яких видно цю вершину, краєвиди з неї мали б бути чудові
П.С. Хотів піддивитися, що звідти видно у відео Капітана Дземброні, але він потрапив у абсолютно таку ж погоду =)
Маршрут на Буковець Ріцький – прекрасна прогулянка Покутськими Карпатами, а село Снідавка – атмосферне і явно варте того, щоб відпочити тут від цивілізації хоч пару днів.