Перше, що приходить в голову туристам, коли вони відвідують Карпати і бажають вперше відчути досвід походу – чому б не піти на Говерлу? Однак перший похід – це досвід, який має бути максимально позитивний. І чи підходить для цього Говерла –
Як людина, яка піднімалася на Говерлу у різні сезони і різними маршрутами, я можу сказати, що від підйому на Говерлу для людини, яка йде в перший похід, є єдиний плюс. Ви ставите собі галочку “піднявся на найвищу вершину України”. Якщо це для вас так важливо в перший же ваш похід – тоді будь ласка. Однак тримайте в голові наступне – перший похід ділить все на “до” та “після”. Якщо перші враження будуть хороші, ви закохаєтеся в гори, похід буде ще не один і ви завжди знайдете час, щоб піднятися на Говерлу. Якщо ж перший похід зіпсує враження, існує ймовірність, що більше ви про походи навіть думати не будете.
А моментів, які можуть зіпсувати похід, у класичному підйомі з турбази Заросляк на Говерлу – достатньо. Пройдуся по декількох із них.
Чому Говерла – це не найкращий варіант для першого походу?
Добирання до початкової точки. Турбаза Заросляк знаходиться за 20 кілометрів від центру Ворохти, і якщо перші 8 кілометрів ідуть недавно відремонтованою шосейною дорогою на Верховину, то від повороту в урочищі Завоєла до турбази Заросляк дорога швиденько переходить від стану “асфальтована з деякими ямками” до стану “Боже, як тут проїхати”. Таксі до Заросляка обходиться в кругленьку суму, свій транспорт іноді буває шкода (особливо якщо він не особливо володіє позашляховими якостями). В будь-якому випадку, врахуйте, що на цих 12 кілометрів доведеться потратити більше години шляху автомобілем. Пішки цей проміжок проходити теж невелике задоволення – ви постійно йдете в лісі (за винятком чудового пейзажу перед КПП в урочищі Завоєла), ковтаючи пилюку з-під машин, що проїжджають повз вас. З парковкою біля бази теж проблема, особливо в вихідні дні.
Кількість людей на маршруті. “В гори, щоб усамітнитись і зібратися з думками” – це, на жаль не про гору Говерла. Люди тут є постійно, а в погожий вихідний день – їх натовпи. Постійний гамір, спроби вловити кадри без посторонніх людей, буквально затори на підйомі у вузьких місцях – це все про Говерлу.
Крутизна підйому. Обидва маршрути із Заросляка (синій та зелений) за трохи більше ніж 3,5 км набирають до вершини близько 800 метрів висоти. Більше ніж 200 м на 1 км підйому в середньому – це, повірте, доволі багато для Українських Карпат, особливо як для першого походу. При цьому, в вологу погоду рух ускладнюється болотом та слизькими каміннями. І спуск, повірте, буде не кращий.
Примхлива погода. Попри натовпи народу і відносну легкість підйому, Чорногірський хребет, на якому знаходиться Говерла, це все ще найвищий гірський масив України. А це значить, що погодні явища тут можуть бути різні – від шквального вітру що здуває з ніг і туману з видимістю в декілька метрів, до снігу в червні або грози, яка в горах, в тому числі і безпосередньо на Говерлі, забрала вже не одне життя. Оскільки чорногірські вершини в основному покриті альпійськими луками, прихисток від негоди прийдеться шукати аж внизу, за межею лісу.
Комерція, комерція, комерція. Під час підйому на Говерлу, вам будуть намагатися продати або здати в аренду все – провідника, таксі, чай, каву, глінтвейн, карпатські чаї, сувеніри, наливки, медаль “підкорювача Говерли” і ще багато чого іншого. Кожен монетизує маршрут із Заросляка як може, і це деколи буває доволі набридливо.
Всі ці речі можуть серйозно зіпсувати вам перші враження про пішохідні походи. У Говерли є маса плюсів, заради яких варто сюди піднятися, коли у вас вже є декілька походів за плечима, і я їх перелічу, щоб це не виглядало суцільним негативом=)
Чому Говерлу варто відвідати, якщо ви вже бували в походах?
Чорногірський хребет – це прекрасно. У кожного карпатського хребта є свій шарм, і Чорногора – не виняток. Однак пейзажі, що відкриваються з вершини Говерли (скоріше, навіть, на підході до неї) – це щось вражаюче. Це стає ще більш вражаючим, коли ви вже були в декількох походах, і маєте з чим порівняти, а також вже можете розібратися в онлайн чи паперовій карті, де і що знаходиться. Тому що панорама з Говерли відкриває вам величезну частину Карпат – від Горган і Свидовця, до Чорногори і Запрутських Горган. І це варто оцінити.
Складний підйом – не завжди перепона. Особливо, коли “підйом 15%” і “набір висоти 200 м на кілометр” – це вже не пусті слова для вас, а щось, до чого ви можете так чи інакше підготуватися, використавши досвід минулих походів. Ви знаєте свої сили, знаєте на який час підйому та спуску розраховувати. А складний рельєф, каміння і слизька стежка стає для вас меншою проблемою, оскільки ви вже знаєте, як правильно спускатися, ставити ногу, переносити вагу, користуватися трекінговими палками, тощо.
Досвід нівелює проблеми з погодою. Чим частіше ви в горах, тим легше вам визначитися, чи несе вам щось погане он та хмарка на горизонті. Чи не замало одягу ви взяли і чи не холодно в ньому буде на вершині. Чи не зайвим буде термос із чаєм в безвітряну жару (таке на Говерлі теж буває). Чи не варто розвернутися і спускатися вниз, якщо погода буде несприятливою.
Досвід – це нові маршрути. На Говерлу є чудовий відносно безлюдний маршрут, який я не пораджу жодному новачкові через крутизну підйому та відсутність маркування. Але стаючи досвідченішим та шукаючи нові і нові маршрути, ви 100% відкриєте Чорногірський хребет з іншої, цікавої, немаркованої та безлюдної точки зору. Але це вже буде в той момент, коли ви будете невиліковно хворі любов’ю до гір.
Це всього лише моя думка 🙂
Звичайно, ваш друг міг з першого разу заскочити на Говерлу в шльопанцях. Звичайно, ваша знайома прекрасно піднялася в безсніжну зиму на вершину в звичайному лижному костюмі. У кожного є свій досвід. Задача цього допису – в першу чергу, ознайомити вас з ризиками та підштовхнути до пошуку альтернативних варіантів, які будуть не менш видовищними, але більш ймовірно принесуть набагато більше позитиву. Вибір все одно за вами 🙂