Вершини Рокита Велика та Рокита Мала для бувалих туристів мають такі ж негативні асоціації, як, припустимо, Говерла чи Маковиця. Це пов’язано не з особливостями гори, а з особливостями ведення “туристичної діяльності” в цих місцях. І якщо на Говерлі все хоча би обмежується натовпами піших туристів, то Рокита Велика перетворилася в полігон для джиперів, квадроциклів, ендурщиків та інших альтернативно обдарованих туристів. Однак ми вибрали непопулярний (хоча і найкоротший підхід до вершини) – із села Лючки, та непопулярний для сходження сезон – березень (обережно, звітний сезон-2021 був малосніжним, в інші сезони снігу може бути набагато більше, тому виберіть пізніші дати для сходження). І ми не прогадали.
Тип маршруту: Радіальний
Довжина маршруту: 12.5 км (в дві сторони)
Маркування: немає
Перепад висот: 530 м
Нитка маршруту:
Підйом розпочинається із мальовничого і тихого села Лючки. Хорошу дорогу до села зробили недавно, і тепер з Делятина сюди можна дістатися дуже швидко. По самому селу дорога перебуває в стабільному стані “такоє”, тому починайте підшукувати місце для паркування як тільки повернули в село. Ми знайшли невеличку кишеньку посеред села, де і запаркувалися.
Трохи руху селом поміж старими хатами, на подвір’ях яких якраз почали розпускатися крокуси – і ми переходимо невеличкий потічок (перехід без складнощів) і ми виходимо з села і грунтовою дорогою розпочинаємо підйом. Через деякий час дорога крутим вигином робить півколо і завертає вправо, петляючи і ведучи нас на хребет. Підйом дуже помірний, і це зрозуміло – виглядає так, що ця дорога часто використовується як службовими машинами для обслуговування вишки на вершині, так і джиперами. Стан дороги, в свою чергу, двоякий – місцями дуже хороша грунтовка, по якій приємно йти, місцями – заболочені колії, гребучи в яких тішишся, що вибрав дещо морозну погоду і ця вся історія не липне до твоїх підошв.
Час від часу із лісу вигулькує вишка, по якій можна зорієнтуватися, скільки ще до вершини. Врешті-решт, дорога виводить до сідла між вершинами Рокита Велика та Рокита Мала. Вся полонина, сформована двома вершинами, пошрамована слідами машин, і це складає гнітюче враження. Але, хоча би причин цих шрамів в цю пору на вершині не видно, а тому нас тут застає тільки вітер, хмари і абсолютна тиша.
Рух до вершини займає не більше 15 хвилин і ось ми уже біля вишки на вершині висотою 1110 метрів. Тут, з північно-східної сторони вершини є колиба, під якою можна попити чаю та заховатися від вітру. З західного боку відкриваються пейзажі східних Горган, зі східного – долини рік Ослава (тече на північ) та Лючка (на південь). А з південного боку пагорбом височіє Рокита Мала.
Звідси можна збігати на Рокиту Малу, продовжити свій шлях на північ до гори Смерічок та Маковиця, або спуститися в Микуличин. Ми ж спускаємося тим маршрутом, яким прийшли.
Гора Рокита Велика – чудове місце з красивими краєвидами для відвідин у міжсезоння.