Скелі Довбуша в селі Бубнище – це одна з найпопулярніших та найвідоміших локацій в Карпатах. Однак довколишні терени Сколівських Бескидів є не менш красивими. Прогулянка цими місцями на межі Львівщини та Прикарпаття – це приємний спосіб провести вихідні.
Тип маршруту: радіальний
Довжина маршруту: 5.6 км (в обидві сторони)
Маркування: немає
Перепад висот: 100 м
Нитка маршруту:
Маршрут під’їзду до Скель Довбуша відомий – в Болехові за мостом через річку Сукіль (якщо їхати з Долини) – повертаємо наліво і рухаємося через с. Тисів до початку с. Поляниця. Тут повертаємо праворуч, вкотре переїжджаємо Сукіль і опиняємося на розвилці – дорога праворуч веде безпосередньо в село Бубнище, дорога ліворуч, через КПП зі шлагбаумом починає підніматися вгору, до Скель Довбуша. На цій розвилці вже є як мінімум дві точки, які варто відвідати. Перша – водоспад “Під Скелями”, захований в зарослях буквально за 50 метрів від розвилки, по дорозі в село.
Друга локація – Поляницький водоспад – масштабний поріг, який знаходиться на річці Сукіль. До нього, попри стару будівлю кафе “Водоспад” (фантазія і креатив, так-так), спускається стежка і виводить на металевий оглядовий майданчик, що стоїть безпосередньо біля порогу. Навесні під час танення снігів, вигляд водоспаду дійсно вражає. Повертаємося на дорогу і стартуємо вгору.
Зразу ж рекомендація – якщо є можливість проїхати цю частину дороги своїм транспортом – їдьте. Дорога непогана, в рази краща ніж, наприклад, на Заросляк, це зекономить вам час, а 4 км цієї прогулянки використайте деінде 🙂 Довколишній ліс красивий, але у верхній частині дороги тут і там виникають колиби, тому сказати що ця дорога йде недоторканою природою теж не можна. Дорога виводить вас під шлагбаум безпосередньо біля першої скелі – Голець.
Про скелі Довбуша багато написано, багато розказано, і екскурсії сюди є звичною туристичною програмою, тому зосереджуватися на цьому місці не буду. Є прекрасна стаття, якій напевно вже більше, ніж 15 років на невмирущому karpaty.com.ua, тому якщо хочете дізнатися більше про скелі в Бубнищі, зробіть тиць.
Здавалося б, це місце “постраждає” від своєї популярності так само, як Говерла, або скелі-тезки в Яремчі. Але ні, напевно все-таки віддаленість від основних туристичних кластерів дається взнаки. Як і будь-яке популярне місце в Карпатах, ці скелі мають свою популярність через якусь причину. Тут вона очевидна – масштаби кам’яних останців, їх кількість, площа по якій вони розкидані, варіативність форм, висот, можливість дістатися на гору основного масиву скель пішки – це все цілком пояснює популярність цього місця. Однак чистота, культура природокористування, та і можливості відпочити від міської рутини тут на порядок вище, ніж, до прикладу, на Гуцульщині. Хіба що місцеві “підприємці” будуть діставати вас пропозиціями сфотографуватися з конем, проїхатися на коні, прослухати екскурсію і т.д. Але хто був у Туреччині, той перетерпить 🙂
Походивши скелями, переходимо до, власне, нашої цілі – прогулятися кордоном областей до найвищої локальної вершинки – гори Попівці. Для цього з поляни біля основного масиву скель рушаємо на північ дорогою, що пірнає в буковий ліс. Тут є декілька місць, які через болото (це основний маршрут заїзду до скель із с.Труханів Львівської області) є не дуже приємними для пішохідного туризму, однак в основному болото можна обійти. Через кілометр від поляни, в місці, де дорога спускається із хребта на львівську сторону, є цікаві скелі, які звичайно поступаються масштабом основному масиву, але все ж є доволі красивими. Ми ж продовжуємо рух далі хребтом.
Дорога в цих місцях має якийсь дивний характер – місцями сліди від коліс ледь помітні на листяному покриві букового лісу і складається таке враження, що нею не їздили років з 15. Однак час від часу зустрічаються такі колії і ями, що легковик втопився б. Як так вийшло – для мене так і залишилося загадкою.
Дорога йде спочатку молодим березнячком, характерним для невисоких хребтів Горган та Бескидів, а потім заходить у буковий ліс і плавно набирає висоту. Зрештою, за майже 3 км від поляни ми досягаємо вершини Попівці – такого ж локального горба, через який йде дорога, вкритого буковим лісом і ожинниками. Попри тривіальність цього місця, воно тихе, комфортне і атмосферне. Тут можна перепочити і рушити назад, або, якщо ви залишили машину внизу, біля шлагбаума, закільцювати ваш маршрут, пройшовши сусіднім до відрогу, де знаходяться скелі, хребтом понад Бубнищем.
Скелі Довбуша в селі Бубнище – це одне із тих місць, яке є обов’язковим для відвідування, якщо ви цікавитеся туризмом в Карпатах. А маршрут на гору Попівці – це гарний варіант поєднати автомобільну подорож до скель із невеликою пішою прогулянкою.
