Для новачків розповідь про підйом на Грофу та підйом на цю вершину найпопулярнішим маршрутом через полонину Плісце описаний за посиланням. Цей же маршрут ми пропонуємо людей, які готові пройти трохи складнішим маршрутом заради того, щоб насолодитися Горганами наодинці або з мінімумом людей.
Тип маршруту: Радіальний
Довжина маршруту: 18 км (в обидва боки, від ур. Трикутник, 14 км - від урочища Котелець).
Маркування: зелене (від Котельця до повороту на підйом до Коня Грофецького), синьо-біле (від початку підйому до сідла під Конем), червоне (від сідла до Грофи)
Перепад висот: 960
Нитка маршруту:
Місце ночівлі: полонина між Грофою та Конем
Ситуація з водою в місці ночівлі: є джерело, однак влітку вода може бути стоячою
Ситуація з дровами на місці ночівлі: дров достатньо
Як і маршрут на Плісце, даний маршрут стартує із урочища Трикутник та через два кілометри повертає ліворуч, вздовж долини потоку Котелець. Однак через три кілометри після повороту в урочищі Котелець, стежки розходяться – грунтова дорога із зеленим маркуванням далі рухається, затискаючись між Канусяками та Грофою, щоб врешті вийти на полонину Плісце, а ми ж звертаємо вправо та починаємо набирати висоту синьо-білим маркуванням.
Підйом, на відміну від того, що йде на Плісце, не “піднімає градус” поступово, а різко набирає висоту і протягом трохи більше ніж кілометра прямує доволі стрімко вгору. Тим не менше, у верхній своїй точці він виходить на розгалуження – немаркована стежка, що прямує праворуч, захаращена вітровалом може вивести вас на вершину Коня Грофецького. Ми ж рухаємося вліво маркованою стежкою, яка виположується і абсолютно рівним райсштоком веде нас схилами Коня Грофецького.
Півтори кілометри і невеличкий підйом в кінці відрізку – і ми на полонині під Конем, де нас зустрічають хороші місця під намети, достатньо дров, а для бажаючих переночувати в ще більшому комфорті – старенька, однак гарно відновлена та затишна хатка-притулок.
Єдина відносна проблема – вода. Джерело на підході влітку пересихає, а “колодязь” ближче до схилу Грофи – стає майже стоячим, хоча вода достатньо хороша (ми перевіряли на собі). Якщо прямо боїтеся, або погода дуже суха – єдиний вихід – скидати майже 500 метрів червоним маркуванням у сторону Грофецького Ставу, а потім “звалюватися” ліворуч до потоку. Спуск дуже крутий, підйом з водою потім – не менш крутий.
Продовження маршруту заводить нас в ліс вище хатки і серпантином починає набирати висоту. Стежка чітка, хоча місцями присутні легенькі вітровали. За 600-700 метрів від полонинки стежка виводить нас на невелику рівну поличку, де можна зробити привал, а потім заходить в зону жерепу. Далі серпантину не буде – тільки в лоб.
А в лоб – це підйом крутизною до 60% цикотами, які до того ж тут доволі дрібні та рухаються. Однак, Грофа має специфічну форму з крутими підходами та доволі пласкою вершиною, а тому в певний момент, на підході до вершини маршрут починає виположуватися.
Невеличка петля – і ми перевалюємо через кам’яну гряду, виходячи на помережану кам’яними ярами вершину. Ціль досягнута – довкола відкриваються краєвиди на Паренки, Молоду, Аршицю, Коня, Канусяки. А ми спостерігаємо переважно хмари =)
Маршрут можна закільцювати, спустившись до полонини Плісце, а потім в долину Котельця. Ми ж повертаємося назад тією ж стежкою.
