Маршрут на озеро Несамовите – один із найлегших та найпопулярніших серед новачків у Карпатах. Однак, якщо продовжити цей маршрут всього на 3 км далі, можна побачити набагато більше, а саме ще одне високогірне озеро – Бребенескул, а також піднятися на дві вершини вище 2000 метрів – Ребра (2001 м) та Гутин-Томнатик (2017 м), які є 6 та 5 найвищими вершинами України.
Тип маршруту: Радіальний
Довжина маршруту: 21.7 км (в обидві сторони)
Маркування: жовте (Заросляк-Несамовите), червоне (Несамовите-розвилка на Гутин-Томнатик), від розвилки до Гутин-Томнатика - відсутнє
Перепад висот: 740
Нитка маршруту:
Місце ночівлі: біля озера Несамовите
Ситуація з водою в місці ночівлі: біля озера є джерело з чистою питною водою, яке не пересихає
Ситуація з дровами на місці ночівлі: дров на місці ночівлі немає, приготування їжі тільки на газовому пальнику
Розпочинається маршрут від турбази Заросляк, дорога до якої (станом на 2021 рік) стає все гіршою і гіршою – легковиком доїхати до бази доволі складно, однак можливо при вмілості водія та відсутності жалю до власного автомобіля. У верхньому кінці базарчику потрібно повернути наліво через міст і почати підйом вздовж жовтого маркування. Власне “підйомом” ці місця назвати складно – перші 5 кілометрів дорога обходить вигини хребта Чорногора по одній висоті, тому рух по ній доволі комфортний. На маршруті достатньо води, оскільки він перетинає доволі багато потоків (через які або зроблені містки, або прокладені переходи по каменях). Уже із цієї стежки, після відрогу, що веде на Пожижевську, відкривається краєвид на схили Данцижа, Гомул, масив Шпиць та невеликі скелясті відроги Чорногори під назвою Кізли.
Після переходу потоку Данцижик починається невеликий підйом вгору, який через декілька сотень метрів підводить нас до “сходинки” порядної висоти та крутості, де таки прийдеться доволі серйозно подряпатися вгору. Однак не переживайте – підйом цей доволі короткий і він буде найсерйознішим на даному маршруті.
Щодо руху далі, то слід зауважити, що на відрізку від вершини “сходинки” до Несамовитого бажано мати або сандалі (влітку) або якесь водонепроникне взуття (взимку). Справа в тому, що в цьому місці потік знайшов собі шлях, який співпав зі шляхом туристів. Тому рух на даній ділянці йде або потоком, або заболоченими травами, і це болото не висихає навіть влітку. При дуже великому бажанні, можна спробувати обійти це болото, або “пострибати між крапель”, але вдається це не кожному.
Стежка з кожним метром виположується і виводить нас до озера Несамовите, цирк якого обмежений з одного боку вершиною Туркула, з іншого – схилом передвершини Ребер, що із північно-східного боку боку переходить в Кізли.
Якщо у вас є бажання та час розтягнути цей похід на два дні (точніше дві половинки дня з ночівлею між ними) і не долати 22 кілометри за один день (дистанція звична, але все ж солідна), то на Несамовитому можна переночувати – місця під намети багато, джерело з дуже хорошою водою поруч. Однак зверніть увагу, що дров тут немає, а тому ночівлю тут організовуйте тільки за наявності газового пальника або іншого способу приготування їжі, що не залежить від дров.
Із Несамовитого є декілька варіантів повернення до Заросляка “по кільцю” – наприклад через Шпиці та Маришевську, або через Туркул, Данциж, Пожижевську, та (опціонально) Брескул і Говерлу. Ми ж продовжимо рух до вершини Ребра. Є два варіанти виходу з озера на траверс Чорногірського хребта – перший піднімається до найнижчої точки під Туркулом, другий обходить озеро зі сторони джерела і йде просто вгору. Для нашого маршруту підійде будь-який із двох, по складності і відстані вони майже не відрізняються.
Після виходу на хребет через пару сотень метрів дорога доводить до передвершини Ребер (позначеної на дороговказі як “Під Ребрами”. Звідси можна продовжити рух на Шпиці, однак наша ціль – гора Ребра, до вершини якої вже менше ніж година часу з цієї точки.
Вершина Ребра непримітна і не надто чітко виражена – сама гора доволі плоска, хоча східний її схил – це крутий обрив, помережаний скельними виступами, що йдуть вертикально згори донизу (це добре помітно зі стежки, що веде на Шпиці). Із вершини, яка є чи не серединою Чорногірського хребта, відкривається чудовий вид на Чорногірські вершини. Гутин Томнатик, який височіє трохи збоку, здається дуже далеким, але насправді до нього звідси – півгодини ходу. Туди ми й відправляємося.
Полога стежка швидко зводить нас із вершини Ребер вниз на розвилку під Гутином-Томнатиком. До вершини звідси – не більше ніж 20 хвилин, але ви затратите більше =) Тому що в момент, коли стежка підходить до крутого південно-східного схилу Гутина Томнатика, вам відкриється прекрасний вид на найвисокогірніше озеро України – Бребенескул. Тут виходять чудові кадри в будь-яку погоду.
Ще пара хвилин – і ви на вершині, де відкривається панорама на всі 360 градусів. Гутин-Томнатик, висотою 2017 метрів, знаходиться дещо осторонь від основної нитки хребта, а тому звідси ви можете побачити прекрасний краєвид на всю Чорногору. З одного боку – Шешул, Петрос, Говерла, Брескул, Данциж, Пожижевська, Туркул, Ребра, з іншого – Бребенескул, Менчул, Дземброня, Попіван. А вдалині, вглиб Закарпаття можна розгледіти Попіван Мармароський, Берлебашку, Петрос Мармароський, а також вершини Фаркеу та Міхайлекул, що знаходяться вже на території Румунії.
Спуск до Заросляка можна здійснити тим же маршрутом (рекомендую на зворотньому шляху обійти вершину Ребер чіткою стежкою), або продовжити шлях хребтом до Говерли (вимагає більше зусиль) чи спуститися через Шпиці і Маришевську (немаркована стежка з доволі крутим спуском).
Чорногора, попри свою популярність, людність і витоптаність, не перестає вражати краєвидами. По вершинах цього масиву можна скласти безліч цікавих маршрутів та завжди знайти щось цікаве.