Хребет Брусний був моєю ціллю ще з моменту, коли я відвідав хребет Карматура – вже надто спокусливо він тягнувся рівним ланцюжком зовсім поруч, коли ми споглядали покутські хребти з полонини Росохата. Зима 2021/22 видалася доволі сніжною, а тому покутське низькогір’я стало ідеальним варіантом проведення частини дня в горах – дороги до сіл гарненько притрусило снігом, полатавши ями, невеликі кілометражі та перепади висот. Тому в один із днів ми вибрали цей маршрут.
Тип маршруту: Радіальний (що плавно переріс у кільцевий)
Довжина маршруту: 5.2 км
Маркування: немає
Перепад висот: 400 метрів
Нитка маршруту:
Що пішло не так? Якщо коротко - то все 🙂 Дорога в OSM, яка мала би вести на найвищу точку хребта - пропала майже зразу за селом, в певний момент зрізали дорогу. Назад постаралися триматися карти, але в певний момент дорога теж закінчилася. Опис наших блукань - нижче. Для подорожі на цей хребет оберіть іншу дорогу, на щастя, їх є багато.
Стартували ми з села Річка, яке затиснуте між двома хребтами – з одного боку масив гори Буковець-Ріцький, з іншого – хребет Брусний. Дорога до села не дуже добра, в певних місцях таки погана і небезпечна (є одне вузьке місце, яке постійно розмивається водою, навесні там, напевно, доволі страшно). Тим не менше, в’їхавши в село, ми майже зразу запаркувалися і рушили “дорогою до хребта”, яку нам малював OSM.
Доволі швидко ми дійшли до крайніх хат і не побачили чіткої дороги далі, тому традиційно для Покуття, перейшли через одне подвір’я і поперли вгору, у верхній точці загородженої ділянки вийшовши за навігатором знов на “дорогу”, яка тут стала стежкою. “Стежка так стежка” – подумали ми і пішли далі нею. Спочатку стежка була доволі широкою, однак вже незабаром плавно трансформувалася в райсшток, що вів нас вздовж потоку по лівій (якщо дивитися вгору по схилу) стороні його каньйону. В певний момент стежка почала відхилятися від “дороги” в навігаторі (якої, як ви вже зрозуміли, не існувало), а можливості скоригувати напрям уже не було – заважав каньйон потічка. Тому ми прийняли (в цьому випадку) правильне рішення – рухатися по напряму через ліс.
Ліс не був дуже густий, підлісок особливо не заважав, тому обходити доводилося дійсно мало. Невеликий (до 20%) градієнт підйому робив можливим такий рух навіть попри те, що місцями сніг був вище коліна. У будь-якому іншому випадку ми б, напевно, розвернулися. Пара сотень метрів – і ми виходимо на стежку, що йде паралельно хребту, і, пройшовши нею зі 100 метрів, виходимо на нижню частину полонини, яка займає всю верхівку хребта Брусний, недалеко від його основної вершини – Чуга, висотою 950 метрів. Рухаємося туди, попутно смакуючи прекрасні пейзажі які відкриваються з хребта. Вершина хребта – непримітна, однак знайти цю найвищу точку доволі легко. Що тут сказати – пейзажі з Брусного – неймовірні. Тут видно і Буковець-Ріцький, в якому ми борсалися в снігу доволі недавно, і перемежаний лісом та полонинами Ігрець, хребти Кормитура, Сокільський, Хом’яцький, Каменистий, вершини Михалків та Писаний камінь, а також найвищі вершини Запрутських Горган – Білу Кобилу, Габорянську, Ротило, Лисину Космацьку. Оглядова точка – просто бомба!
Окремої уваги заслуговують хати, які стоять покинутими буквально в сотні метрів від вершини. Виглядають вони покинутими, хоча цілком можливо, влітку в них хтось і перечікує негоду або веде полонинське господарство.
Після перепочинку, йдемо на спуск, даючи другий шанс навігатору. Навігатор доводить нас чіткою грунтовою дорогою на спуск і на відрозі хребта, в місці де закінчується полонина, дорога теж закінчується. Знову азимут – і вперед. На цей раз градієнт сягає 50-60% і я дуже радий, що ми не потрапили сюди на підйом. Зрештою, в певній точці нам вдається вийти на райсшток, що майже співпадає з “дорогою” на карті, і ми рухаємося ним аж до потоку. Перехід потічка доволі простий, бродити не треба. Ще пара метрів – і ми вже в межах загород пасовиськ при подвір’ї, а шлях нашого підйому височіє на горбі в парі сотень метрів від нас. Ми навіть не пробували “звести” це в якийсь спільний знаменник, адже якщо є подвір’я, то є і дорога до нього. Цією дорогою ми й почали спуск в село, і зробили правильно, вийшовши за 600 метрів нижче по дорозі, на якій залишили машину.
Брусний – це чудове місце, щоб насолодитися атмосферою Карпат – гуцульські села, ліси, полонини, покинуті хати, чудові пейзажі – все сконцентроване і згущене тут до прекрасної консистенції. А щодо дороги – то з Річки є ще як мінімум дві дороги, що ведуть на хребет. Хоча стверджувати після нашої подорожі я не буду, не перевіряв=)
