Долина річки Лужанка на території колишнього Долинського, а тепер Калуського району – невідомий для широкого загалу туристичний регіон, однак в цьому регіоні доволі багато цікавих туристичних локацій. Урочище Бовкоти та скелі Цапове каміння – саме такі місця.
Тип маршруту: радіальний
Довжина маршруту: 8 км в дві сторони
Маркування: жовте діагональне
Перепад висот: 250 м
Нитка маршруту:
Урочище Бовкоти доволі просте для добирання автомобілем. По дорозі з Долини на Болехів повертаємо за мостом через Свічу та Лужанку вліво в момент, коли дорога впирається в Ясну Гору, на якій стоїть Гошівський монастир та рухаємося в напрямку села Витвиця. По дорозі, між селами Витвиця та Церковна не пропустіть ще одну чудову локацію – водоспад Гуркало Лужанське. До речі, дорога на Витвицю і аж до кінцевого села цього “куща” Липа, станом на 2022 була в стані “хороша рівна грунтовка”.
Через 2 км після села Станківці вліво з центральної звертає грунтова дорога, яка виводить нас на поляну біля урочища Бовкоти. Тут можна залишити машину і спуститися вниз, де шумить вода. Тут води Лужанки пробиваються через масивні валуни пісковика, створюючи щось подібне до Буцького каньйону на Черкащині, з деякими відмінностями – скелі тут менш масштабні, однак вода бурхливіша. Чудова локація, до якої доволі легко дістатися.
Маршрут на Цапове каміння можна стартувати просто звідси, однак якщо ви подорожуєте автомобілем, то можна зекономити час і проїхати дорогою 1 км в зворотню сторону (в напрямку Станківців). Тут, недалеко від мосту через Лужанку, від центральної дороги відходить лісова грунтовка і через полянку заходить в ліс. Звідси стартує підйом. Після недовгої пологої ділянки дорога перетинає потічок і звертає вправо, набираючи вгору.
І тут починаються пригоди з дорогою. Рекомендую йти цей маршрут в класичні сезони чистоти в Карпатах – літо (вся грязюка висохла) або зима (вся грязюка замерзла). Дорога понищена і заболочена, місцями провалюєшся в болото ледь не по коліно. Тому доцільно вилізти на один із схилів дороги і йти поруч. На щастя, ліс не дуже захаращений і не дуже густий, тому це доволі легко зробити.
До речі, про маркування. Воно є, однак зроблене не дуже професійно, тому є багато поворотів та відгалужень, де воно не рятує. Тому варто користуватися OSMAnd або іншими картографічними сервісами.
У верхній частині підйому бажано не пропустити поворот вправо, який дозволить обійти Цапові Скелі збоку. Не буде нічого страшного, якщо ви його пропустите, оскільки цей шлях теж виведе вас в потрібну точку, однак є два нюанси. Перший – ця дорога хоч і коротша, але набирає висоту стрімкіше. Друге – вона виводить вас у верхню точку Цапових скель, звідки потрібно спуститися, а це непросте завдання – шляхів вниз доволі мало, і вони круті, а в міжсезоння можуть бути ще й ковзкими та травмонебезпечними. Маршрут через обхід вправо (саме він є промаркованим) просто райсштоком обводить нас довкола, майже не набираючи висоту.
Отож, ми дісталися Цапового каміння. Ця кам’яна гряда протяжністю більше ніж 300 метрів та максимальною висотою 21 метр нависає над красивим буковим лісом. Тут скелі на будь-який смак – і прямовисні стіни, і округлі валуни, і каміння кубічних форм.
У кінцевій точці маршруту облаштована альтанка, де можна перепочити. Повернутися можна тим самим машрутом, або спуститися зеленим маркуванням у село Церківну.
Маршрут на Цапові скелі з урочища Бовкоти – чудовий прогулянковий похід доволі безлюдними місцями, що знайомить нас з природою Бескидів.